статті

Писемність, якій 3500 років, знайдено в Україні.

Писемність є однією з цивілізаційних ознак і прийнято вважати, що її поява на території України збігається з становленням Русі та запровадженням християнства. З того часу маємо грамоти на бересті, свинцевих пластинах, стінах храмів та перші книги.

Проте, відомі артефакти з написами, які знайдені в степах України і які щонайменше втричі старші за кириличні літери.

Під час розкопок на курганному могильнику під Лисичанськом  у 2007 році, якими керував доктор наук, професор Сергій Миколайович Санжаров знайшли рідкісний керамічний горщик, який супроводжував поховання зрубної культури. Поховання було в просторій ямі, перекритій потужними колодами, що звалилися з часом і розчавили посудину.

У чому його незвичність? Форма, технологія виготовлення звичайні для цих племен. Родзинка була на горловині горщика, куди зазвичай наносився орнамент. Після очистки фрегментів на їх поверхні проявилася низка несхожих один на одного знаків, нанесених по сирій ще глині перевитим шнуром. Писемність? "Санскрит?" - Невпевнено пролунало тоді над курганом. «Пра-санскрит» - уже впевнено й голосно відбилося від бровок після того, як наспіли керівник та високі гості експедиції.

2

Що таке санскрит? Переважна частина досягнень матеріальної та духовної культури, що мають значення нині, створена народами індоєвропейської мовної сім'ї. Прарбатьківщина цієї передової протягом кількох тисячоліть спільности, згідно з останніми дослідженнями лінгвістики, археології, антропології та інших наук, знаходилася у Східній Європі. Перші етапи її розпаду розділили спільність на дві основні гілки, індоєвропейську (західну) та індоіранську (східну), кордоном між якими став Дніпро. Наступні етапи дроблення обох гілок призвели до потужних міграцій та заселення племенами індоєвропейців неймовірних за масштабами просторів Євразії від Атлантики до Інду.

Дослідники скористалися методом підбору, щоб розщифрувати напис. Це передбачає скрупульозну роботу з санскритським словником, пошук подібних за написанням і відповідних за змістом символів. Сенс перекладеного напису цілком узгоджується з тим ритуальним моментом, у якому використали посудину. Звісно, результат гіпотетичний. Це свого роду лише заявка на істину.

Отже, онімілі відбитки перевитого шнура на глині заговорили через 36 століть:

«Ця людина як прийшла так і пішла, приносячи людям допомогу».

Керамічний горщик, який знаходиться в експозиції Покровського історичного музею, знайдений під час розкопів в 1998 році біля села Нововасилівка археологічною експедицією Донецького обласного краєзнавчого музею. Досліджувався курган, насип якого був повністю зруйнований інтенсивними сільськогосподарськими роботами.

В Нововасилівському кургані знайдено 13 поховань, що відносяться до далекої доби бронзи і датуються 14-13 століттями до нашої ери. Ім’я народу, який жив тоді на території України, невідоме, тому археологи умовно називають його носієм зрубної культури, представників якої вважають пращурами кіммерійців та скіфів.

pexels-photo-1169754

Стосовно неритмічного орнаменту на цьому горщику, у ініціатора експедиції Юрія Кудлая виникла здогадка про його астральний сюжет. Він припустив, що цей орнамент є одним з найдавніших відомих науці зображень зоряного неба, а саме тієї його ділянки, через яку пролягає річний шлях Сонця і яка відома нам під назвою поясу Зодіаку. І дійсно, майже всі накреслені знаки-символи, які складають цей орнамент, збігаються з обрисами таких зодіакальних сузірь, як Тілець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон та Стрілець. Якщо таке пояснення орнаменту правильне, то перед нами ще один, зоряний, варіант стародавнього календаря. У давніх людей таємницю календаря знали лише посвячені жерці. Тільки вони вміли «читати» зоряне небо, лічити перебіг днів, пояснювати таємницю зміни пір року та визначати строки початку різних сезонних робіт. Певна річ, що в цих знаннях жерцям допомагали якісь закодовані «записи». Тож, ймовірно, орнамент на нововасилівському горщику і є таким «записом».

Володимир Костянтинович Кульбака під час розкопок під Бахмутом знайшов на перший погляд звичайний горщик зрубної культури, що відноситься до бронзової доби та при подальшому дослідженні виявилося, що цей горщик містить на собі напис протосанскритською мовою!

3

Вчений у своїй монографії пише: «Дослідники вже неодноразово звертали увагу на сюжетні малюнки зрубних горщиків, та припущення, що подібні піктограми можуть бути основою найдавнішої індоарійської писемності висловлено ще не було. Виходячи з підстави про складання індоіранської спільності на території України в мідно-бронзовому віці, а також враховуючи (по ведійським та авестійським текстам) досить високий рівень розвитку літературно-міфологічних традицій цього періоду, ми прийшли до висновку про наявність писемної системи в культурах бронзового віку України. Наші пошуки увінчались успіхом: в матеріалах пізньобронзового віку України було знайдено зафіксовану релігійно-обрядову формулу, нанесену на горщик зрубної культури.

Проведений нами порівняльний аналіз санскритської писемності та знаків, зображених на горщику, дав підставу вважати, що напис на ньому зроблено найдавнішою в світі пра-санскритською писемністю. Зміст його може нести в собі формулу-звертання до особи потойбічного світу (пращур, божество) з проханням проявити підтримку померлому родичу в загробному житті:

«Зверни своє благородне заступництво на того, що поспішає».

Ця неймовірна знахідка яскраво свідчить про те, що система писемності, основа якої була закладена ще наприкінці III – початку II тис. до н.е., була принесена в Індію та Азію з території України.

Джерела:

Стаття Віталія Отрощенка

Стаття Мова богів

Стаття Родовід індоєвропейців

 

Автор:

Griandr Tarnovski

Griandr Tarnovski

© Посилання на www.bezvodovka.com обов'язкове.